ПРЕДЕСТИНАНТНІ СИСТЕМИ

В.П.Жалко-Титаренко

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМН України.

Summary. The universe will consist of natural systems, but, at least on the Earth, exist still artificial, created by people. Except for a creative origin artificial systems have cardinal difference from natural - they were created for someone or for something and consequently have applicability. Hence, they are necessary for naming "predestinanse" . Predestinansе systems consist in 3 stages. In the beginning there is a plan. The second stage - record of a plan on the material carrier (including in memory). The third stage - reading (decoding) of record and a reconstruction of system. The estimation of orderliness predestinanse system under formula Shennon's results systems in expression which denies the basic dogma of materialism about secondariness of consciousness and primacy of a matter. Predestinanse systems have 7 attributes which precisely distinguish them from natural. The attention pays to itself, that predestinanse systems require existence of structurally functional information (SFI) about own structure and construction. Except for that the system capable to read SFI is necessary, to decode and recreate it in the real form. On set of attributes the life is predestinanse system, that is has intellectually dependent an origin. In the theory predestinanse systems the general bases of constructions - designs are considered. It is proved, that the alive cell and an organism are designs. Function of breakages - mutations in occurrence new predestination is analyzed. The elementary model predestinanse systems is offered and investigated.

Всесвіт є системою і сам складається з систем. Проте не всі системи мають походження обумовлене природними силами і законами. Невелика частина систем утворюються штучно через цілеспрямовану творчу діяльність людини, а також інстинктивне творення притаманне тваринам. До штучних систем належить все, що замислює і створює людина - від клюшки для нагинання гілок рясної вишні до філософських систем, симфоній Бетховена і теорій світобудови.

Все що створюється людиною, а також і те, що за покликом інстинктів створюють тварини ( павутиння,гнізда, греблі бобрів, тощо ) відрізняється від природних систем існуванням безпосереднього прямого призначення. Природні системи мають призначення лише з точки зору окремих філософських підходів, зокрема теїстичних, чого не поділяють інші філософські системи. Щоб відрізнити природні системи від штучних, створюваних людьми і тваринами, нема сенсу назвати їх по ознаці творення, тобто “креаційними” тому, що можуть зустрічатись системи творче походження яких важко довести. Доцільніше дати їм назву по мотивації їх виникнення. Такою є призначення. Адже ніщо не твориться без задуму про призначення. Все твориться для чогось або для когось. Це дає можливість назвати їх “призначальними” або “предестинантними” від латинського – predestinatio – призначення.

Довготривала дискуссія між креаціонізмом і еволюціонізмом точиться довкола питання - яким чином найскладніші природні системи (зокрема життя) могли виникнути без втручання творчого інтелекту, лише внаслідок збігу стихійних перебудов і ускладнень. Аргументація еволюціонизму спирається на справді добре обгрунтовану і розвинену дарвінівську теорію мікроеволюції, яку без вагань слід вважати чудовим надбанням біологічної науки і плеяди видатних науковців . На такому підгрунті давно виникла думка, що механізми макроеволюції, успадковуючи мікроеволюційні добутки через складний комплекс взаємин, міжвидову гібридизацію, поліплоідію, горизонтадьний перенос генів, загалом, через дію закону переходу кількості в нову якість, реалізуються у виникненні вищих таксонів. Таке рішення диктує індуктивна інтуіція еволюціонізму.

Але дедуктивна інтуіція креаціонізму, споглядаючи дивовижну організованість Всесвіту і, насамперед, живих систем, не погоджується брати цього на віру, і вимагає конкретної, а не інтуітивної, доволі умозорої відповіді, до якої вдаються прихильники сучасної теорії синтетичної еволюції. Таку відповідь еволюціонізм дати не може, оскільки його макроеволюційні концепції не є точними теоріями і, на відміну від мікроеволюції, їх неможливо змоделювати з дарвинівською простотою і точністю.

Слід усвідомити, що глибинна відміна макроеволюції від мікроеволюції насправді стосується проблеми виникнення докорінно нової генетичної інформації про типи будови організмів, відповідно рівням сімейств, класів, типів і царин. Еволюціонізм цю відміну враховує не як основну, традиційно оперуючи класичними , ще ліннеєвського походження, ознаками вищих таксонів.

Нажаль, на такому рівні біологічна наука поки ще не готова вирішувати проблеми походження новітньої генетичної інформації. І саме в це слабке місце скерована критика креаціонистів, серед яких доволі представників точних наук. Останні, виходячи з фантастичних досягнень своїх галузей, справді мають підстави скептично ставитись до теорії макроеволюції, тому що вона переважно має інтуітивний, а не точний характер. Навіть більше – інтуітивна теорія, для точних наук не теорія, а тільки погляд, над яким потрібно ще добре попрацювати. Тому дебати між еволюціонізмом і креаціонізмом дещо розбіжні за об”єктом. Перші відстоюють величезний масив фактів і наукових підходів макроеволюційної концепції, не вирішуючи проблеми походження новітньої генетичної інформації вищих таксонів, а другі, дещо кепкуючи над окремими протиріччями і недоведеностями еволюціонізму, намагаються показати, що новітня генетична інформація є витвором Вищого Інтелекту, а еволюційне древо - поступом Його задуму. Зіткнення цих підходів корисне, оскільки закликає до поглибленого вивчення природи живого.

На нашу думку вирішення цієї проблеми ставити виключно в залежність від обсягу емпирично накопичених знань, значить залишати її заручником фактів, особистостей науковців, парадигм, мистецтва тлумачення і домінуючих філософій. Саме тут треба з усією відвертістю наголосити, що якої б великої ваги не були емпирічні спостереження, дослідження, факти і феномени, якими оперують ті чи інші тлумачення, ніколи не може бути гарантії, що не з”явиться новий факт, феномен або тлумачення, здатне перехилити аргументацію дискутантів в протилежний бік. Це дуже добре відомо в системі точних наук і абсолютно не враховується в біології, де все побудовано на емпіриці, здатної увічнювати проблеми, особливо коли вони приховані від прямого споглядання.

Але Природа єдина. І якщо в якійсь галузі, навіть такій провідній як біологія, емпіризм є нормою , це не значить, що питання не може вирішуватись іншим, більш “просунутим” способом. Цим способом є шлях точної науки. Від емпіричної вона відрізняється тим, що приховану від споглядання природу світу (чи об”єкту) відтворює впровадивши точні означення і конкретні виміри впливів та залежностей, розбудовуючи з їх допомогою системи взаємин - закони , теоретичні побудови, моделі. Ефективність такого підходу не вимагає обгрунтувань, оскільки доведена сучасним науково-технічним прогресом. Виходячи з цього спробуємо дослідити провідні озаки і властивості систем, що створюються, і знайти в них елементи, які органічно вимагають використання інтелекту. А далі на основі отриманих критеріїв оцінити – чи існують такі “інтелектуально-залежні” елементи в живих системах.

Якщо уважно придивитись до життя людини, в тому числі - власного, можна швидко впевнитись, що доводиться весь час щось створювати, починаючи від готування сніданку аж до виховання підростаючих поколінь. Тому кожна людина добре розуміє, що творення починається з задуму – виникнення інформації про предмет, структуру, функцію і призначення творіння. Залежно від того який масштаб задуму, він викарбовується в пам”яті , або ще записується в записнику, чи більше - стає написаним літературним, накресленим технічним, ескізним художнім, нотованим музичним твором чи іншим записом творчого задуму. За всіх обставин задум переноситься на один чи цілу низку матеріальних носіїв інформації: людську пам”ять, записи на папері, на магнітній стрічці, на гнучкому або жорсткому диску комп”ютера, тощо. Отже наступна після задуму стадія творення - перенос задуму на матеріальний носій, інакше - запис.

В цьому записаному стані задум завжди є закодованим, і інакше бути не може, адже навіть у такій формі як фотографування відтворюється не об”єкт, а його частковий образ, за яким лише людський розум здатний охопити ціле, не відбите на плівці. Тварини вже на це нездатні. Тому для того щоб перейти від запису до створення потрібна спеціальна система, яка декодує (зчитує) записану інформацію і перетворює її в реальність. Нотний запис прочитує музикант і відтворює музику, креслення прочитує інженерна служба заводу і будує відповідні механізми, комп”ютер зчитує інформацію і подає її на екран монітора, автор літературного твору дає його читачеві, який його прочитує, відтворюючи в уяві записані події і обставини і так далі. Отже, крім запису і матеріальних носіїв інформації потрібна ще декодуюча зчитувально-відтворююча система.

Зрозуміло, що це є гранично спрощеною схемою, яка однак має принциповий і загальний характер. Творення таким чином складається з трьох “з”: задуму, запису і зчитуванню-відтворенню. 

Природньо, що три “З” стосуються інформації, проте якої ? Мусимо наголосити, що та інформація, яка виникає при задумі якісно специфічна для любого творіння, тому й вимагає спеціального означення як “структурно-функціональної інформації”, скорочено - СФІ. Для виникнення природних систем, наприклад – кристалів в насиченому розчині, гір через тектонічні процеси, опадів через “дощування” хмар і т. і., потреби в СФІ не існує. Природні явища і структури виникають за фізичними, хімічними законами при сприятливому збігу умов і обставин. Ніякого запису СФІ, тим більше систем зчитування-відтворення вони не потребують, і матеріальні носії таких записів відсутні.

Ще одна суттєва відмінність характерна для предестинантних систем – для свого виникнення їм недостатньо існування складових елементів і матеріалів, в той час як для природних систем цього досить. Так, для того, щоб утворилась природна крейда, достатньо покладів вапна, або, для того, щоб виникла хмара, достатньо випарування води з поверхні землі і т.д.. В цих прикладах чинником , що сприяє виникненню нової системи виступають природний вуглекислий газ атмосфери, що хімічно з”єднуючись з вапном дає вуглекислий кальцій – крейду, а виникненню хмари сприяє охолоджене повітря верхніх шарів атмосфери.

Предестинантним системам цього замало. Ніколи не виникне автомобіль в магазині запасних частин, навіть як їх згорнути до купи і перемішувати мільон років і більше. Щоб побудувати автомобіль з повного комплекту його деталей, потрібно мати принаймні 2 речі - програму поступового складання і місце з інструментарієм та майстрами. Тобто те, що приховано за поняттями СФІ та “зчитутувально-відтворюючої системи.”Зрозуміло, що для виникнення природних систем всього цього не потрібно.

Предестинантні системи обов”язково мають експлоатаційну систему - тобто власника або використувача (далі скор. ЕС). Адже кожна з них свтворюється для когось або для чогось.

Предестинантні системи в період створення мають зростаючу впорядкованість. Так брилу мармуру, скульптор обробляє, як дотепно сказав Роден – “видаляє все зайве”. Її впорядкованість зростає аж до закінчення творчого процесу. Відомо що для виміру впорядкованості застосовують певні одиниці вимірювання, відповідні 2-му началу термодинаміки. Для цього послуговує зворотня величина від впорядкованості - так звана “ентропія”. Все матеріальне підкорено закону старіння і руйнації, коли зменшується впорядкованість, що відбиває зростання ентропії – S:

S = k ln W (1)

Де : W - кількість мікро-станів об”єкту

k - стала Больцмана

S - ентропія,

ln- натуральний логаритм.

Під час створення ентропія об”єкту зменшується, а зростає вимір впорядкованості - негентропія, яку позначають - N. Прийнято вважати, що:

N = 1 - S (2)

Виникнення природних систем може відбуватися як зі зростанням ентропії (наприклад згоряння вуглецю), так і навпаки з тимчасовим зменшенням її (наприклад кристалізація речовини). Проте і природні і предестинантні системи, так як і весь Всесвіт, мають спільну тенденцію до зростання ентропії. Різниця в тому, що предестинантні системи можуть людиною відновлюватись і тоді зросла ентропія знову зменшується. Природні до цього нездатні.

Природні системи руйнуються через вплив все тих же законів природи і нема природних механізмів, або “репаративних”систем для їх поновлення . Предестинантні, в особі свого творця, мають систему здатну їх поновлювати.

Для свого виникнення предестинантні системи вимагають існування материнської системи, яка втілює згадану функцію зчитування-відтворення. Без такої системи, часто складної, виникнення предестинантних систем неможливо. Такою системою може бути сама людина, а також всі створені людиною структури через які відбувається творення - це можуть бути майстерні, заклади, машини, пристрої і т.д.. Важливо враховувати, що система зчитування-відтворення, яка входить до “трьох з” є не просто декодуючою методологією, а матеріально існуючою структурою, яка втілюється в материнській системі.

Перелік ознак предестинантних систем наведений в таблиці 1.

Таблиця 1.

Ознаки і особливості предестинантних та природних систем

№ Ознаки і властивості с и с т е м и

п.п. натуральні предестинантні

1. Існування призначення нема є

2. Потреба в С Ф І нема є

З. Запис СФІ на матеріальному

носії нема є

4. Репаративні системи нема є

5. Експлоатаційні системи нема є не завсігди

1. Тимчасова непідкореність

зростанню ентропії нема є не завсігди

7. Існування материнської системи нема є

З наведених ознак і з самого змісту предестинантних систем випливає їх зверхність над природними системами, що пов”язана побудовою на основі СФІ. Кожну природну і предестинантну систему можна оцінити за формулою Шеннона:

R = 1 - ( s / S ) (3)

де : R – рівень впорядкованості системи

s - ентропія системи, як системи.

S - ентропія стану термодинамічної рівноваги

Але з 7-ї та 2-ї ознак випливає що для створення предестинантних систем використовується не тільки інформація про структуру - Іs, але й інформація про елементи (складові) системи – Ie , тобто СФІ є сумою:

СФІ = Is + Ie (4)

Припустивши, що між впорядкованістю N та СФІ існує залежність через оператор q за співвідношенням :

N = q (СФІ) (5)

Зробивши алгебраічні перетворення,відповідно до (3), будов ми отримали рівняння:

R = Rs + Re + N/S (6)

де : R – впорядкованість предестинантної системи,

Rs – впорядкованість структури предестинантної системи ,

Re –впорядкованість елементів предестинантної системи,

N/S-співвідношення впорядкованості з ентропією у Всесвіті.

Аналіз цього співвідношення дає цікаві результати. Впадає в очі, що впорядкованість предестинантної системи вища за впорядкованість речовини Всесвіту (матерії), тому що співвідношення N/S має саме такий сенс і входить до виразу (6) як один з доданків. Це “з порогу” заперечує догму матеріалізму про первісність матерії і вторинність духу, адже СФІ, яка є витоком предестинантної системи, породжується духовним чинником, а не матерією ( N/S ). В рівнянні (6) ідея – втілення духу – забезпечує зверхність впорядкованості системи над матеріальними чинниками (Re + N/S) адже :

R s= R – ( Re + N/S) (7)

Отримавши такий результат, повернімость до питання про

те до якого типу належать живі системи – до природних, чи до предестинантних, оскільки це фундаментальне питання не тільки біології але й світогляду. Перелічимо їх, починаючи з першої (див. табл.1). Живі істоти мають призначення – підтримання життя власного виду в екологічній ніші яку вони займають. Живі істоти будуються (вирощуються), живуть і функціонують за рахунок розвиненої системи генетичної інформації, що є нічим іншим як СФІ. Живі істоти мають цю інформацію записану на матеріальному носієві – ДНК. Живі істоти мають розвинені репаративні механізми, навіть більше - вони живуть за рахунок систем самовідновлення. Живі істоти включені в екологічні ланцюги, тобто мають Експлоатаційні ситеми за принципом – все живе за рахунок іншого. Живі істоти виникають і аж до смерті непідкорені закону ентропії (друге начало термодинаміки). Кожна жива істота створюється в надрах материнської істоти за рахунок складної і досконалої рибосомальної системи зчитування-відтворення, яка використовує для цього копії з ланок генетичної інформації записаної на ДНК.

Таким чином, за переліком ознак, живі істоти є предестинантними системами.

Для того щоб спростувати цей сакраментальний висновок потрібно одне - знайти, або хоча б вигадати конкретний незаперечний механізм, за яким без участі інтелекту може виникати в природі будь-яка структурно-фнкціональна інформація з записом на ДНК разом з відповідним декодуючим механізмом зчитування-відтворення.

В теорії предестинантних систем , поряд з викладеними вихідними положеннями, розроблюється концепція предестинантної системи , як конструкції, що вимагає співузгодженості складових з визначеним лімітом мінливості, безпечним для її будови.

Пропонується також елементарна модель предестинантної системи на якій виконуються дослідження дії руйнівних акцій, подібних до мутацій в живих системах, і дається спосіб кількісної оцінки категорії простого і складного.

Досліджується також ієрархічна структура системи, що складається з основного ядра - core та периферії.

В частині прикладання теорії предестинантних систем до тлумачення наукових досліджень про еволюційне походження життя на підставі аналізу рівняння (6) робиться висновок, який на нашу думку є законом: вищу систему не може утворювати нижча, а тільки навпаки.

Також висувається гіпотеза за якою процес створення життя імовірно мав деяки етапи, відповідні отриманим дослідникам школи Опаріна та інших біохіміків. Висувається думка, що інструментом творення є не надприродні дії Вищого інтелекту, а лише співузгоджена зміна імовірностей природних процесів. За цим припущенням класичні закони природи – лише кінцевий наслідок і вияв причино-наслідкових взаємин. Відтак Творчий інтелект Всесвіту можливо є Полем керування імовірностями.

ТВОРЕННЯ = СОТВОРЕНИЕ = CREATION

ПРИЗНАЧЕННЯ = ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ = PREDESTINATIO

СИСТЕМИ ПРИРОДНІ (ЕСТЕСТВЕННЫЕ)

+

СИСТЕМИ ШТУЧНІ (ИСКУССТВЕННЫЕ)

“ПРЕДЕСТИНАНТНІ”

ВСІ СИСТЕМИ ВСЕСВІТУ

“СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ”- СФІ

ТРИ “ З “ : ЗАДУМ + ЗАПИС + ЗЧИТУВАННЯ –

-ВІДТВОРЕННЯ

Таблиця

  Ознаки (признаки) предестинантних систем

№ Характер ознаки с и с т е м и

природні предестинантні

1. Існування призначення нема є

2. Потреба в СФІ нема є

1. Запис СФІ на матеріальному

Носієві нема є

4. Репаративні системи нема є

5. Експлоатаційні системи нема є

1. Тимчасова непідкореність

зростанню ентропії нема є

1. Існування материнської

системи нема є

Ентропія - S

W - кількість мікро-станів об”єкту

k - константа Больцмана

ln - натуральний логаритм

Негентропія - N

S = k ln W N = 1 - S

Рівень ВПОРЯДКОВАНОСТІ системи за Шенноном:

R = 1 - ( s / S )

Де R – рівень впорядкованості системи

s - ентропія системи як системи

S - ентропія стану термодинамічної рівноваги

Рівняння впорядкованості предестинантної системи

Попередні предумови:

СФІ = Іs + Іe

N = q ( Is + Ie )

де:

СФІ - структурно-функціональна інформація

Is - структурно-функціональна інформація будови системи

Ie- структурно - функціональна інформація складових

елементів системи

q - оператор, що трансформує СФІ в негентропію.

R = Rs + Re + N/S ;

Rs = R - ( Re + N/S )

де: R - впорядкованість предестинантної

системи

елементів

Rs - впорядкованість самої системи.

Re – впорядкованість складових